Лаванда вузьколиста Аngustifolia (ОКС)

Морозостійкий вічнозелений напівчагарник заввишки 30-60 (100) см, із сильним запахом. Корінь стрижневий, дерев'янистий, у верхній частині гіллястий. Нижні одревесневаючі гілки сильно розгалужені, що піднімаються, несуть численні молоді пагони, квітконосні чотиригранні пагони з довгим верхнім міжвузлям. Листя супротивне, сидяче, довгасто-лінійне, з загорнутими краями, 2-6 см завдовжки, зелене або сіро-зелене від опушення. Квітки зібрані в помилкові мутовки, що утворюють колосоподібні суцвіття. Віночок двогубий, довжиною близько 1 см, зазвичай блакитно-фіолетовий, опушений. Плід складається з чотирьох горішків, укладених у чашку, що залишається. Природне місце існування - Середземноморський регіон, Канарські острови та Індія. Назва рослини походить від латинського lava - 'мити'. Лаванда була дуже популярна в Стародавньому Римі при гігієнічних та косметичних процедурах. Римляни познайомили з лавандою Європу, і з того часу лаванда вирощувалась у монастирських садах. Пізніше, коли звернули більшу увагу на ароматичні та медичні якості рослини, лаванду стали вирощувати у великих кількостях і продавати на ринках. З 17 століття лаванда вирощується промислово у Франції для духів. Всі частини рослини містять ефірну (лавандову) олію: листя – до 0,4 %, стебла – до 0,2 %, значна кількість його накопичується у суцвіттях – 3,5-4,5 %. Головною складовою олії є складні ефіри спирту L-ліналоолу та кислот (оцтової, масляної, валеріанової та капронової). Крім того, в ньому виявлені цинеол, гераніол, борнеол та ін. У квітках містяться також дубильні речовини (до 12%), гіркоти та смоли, урсолова кислота, кумарин, герніарин. Кумарин та герніарин у процесі гідродистиляції переганяються одночасно з ефірною олією. Квітки мають сечогінну, протисудомну і седативну дію, що покращує мозковий кровообіг. Лавандова олія має антисептичні та бактерицидні властивості. Розчин ефірної олії стимулює загоєння ран без грубих рубців на шкірі. Ефірна олія широко застосовується у виробництві парфумерно-косметичних виробів та у лікеро-горілчаній промисловості. Квітки та олія лаванди використовуються як пряність у кулінарії, вона популярна в іспанській, французькій та італійській кухні. Під час копчення виробів лаванда разом з ягодами ялівцю додається до тирси, що тліє. Лавандова олія входить до складу препаратів, що володіють нейро- та міотропною активністю, а також в інгаляційну рідину, що є дієвим профілактичним засобом проти грипозних інфекцій. Заспокійливу дію лаванди при неврастенії та серцебиття використовують у вигляді лікувальних ванн. Олію лаванди застосовують у стоматології та для лікування інгаляціями ринітів, ларингітів, пневмонії. У народній медицині спиртові розчини олії лаванди і квітки використовували при лікуванні мігрені, неврастенії, ревматизму, серцево-судинних захворювань, при сечокам'яній хворобі та пієлонефриті, для лікувальних ванн при запаленні суглобів, як ранозагоювальне, при шкірних захворюваннях і невралгіях, . У сухому вигляді суміші з деякими травами (майоран, пелюстки троянд та інших.) входить у склади оздоровчих чаїв. У побуті квіти лаванди є відлякувальним засобом від комарів, москітів і оберігають вовняні вироби від молі.